24 лютого почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, Польща стала однією з перших країн, які прийшли на поміч Україні та українцям. Майже всі некомерційні та позаурядові організації перелаштували свою роботу так, аби допомогти біженцям та людям, що залишилися в Україні. Фонд «Велика маленька людина», про який піде мова в сьогоднішній передачі, не став виключенням. Наприкінці лютого організація придбала одяг, підгузки, харчі, ковдри, пляшечки, молочні суміші та інші речі, необхідні дітям. Вони передали їх до міської адміністрації міста Лодзі, а звідти їх доставили безпосередньо до України. Проте організація не лише передавала продукти та одяг, найголовніше – вона допомагала українським дітям з дитбудинків евакуюватися до Польщі та освоїтись у новій країні. Більш детально про діяльність організації та допомогу Україні та українцям розповіла голова фонду «Маленька велика людина» Мілена Левінська.
Коли в Польщі з'явилися діти з України, вони, звісно, стали нашими підопічними. Ми почали надавати їм таку ж допомогу, що й польським дітям, хоча це вимагало від нас великих зусиль. Ми розпочали із забезпечення установ та місць, куди потрапляли діти. Дуже часто вони потрапляли до польських дитячих будинків. Ми, своєю чергою, намагалися підготувати ці місця до їхнього прибуття, купити все необхідне. Ми придбали зокрема ліжка, самі їх зібрали. Ми також купували всі потрібні речі. Коли емоції вщухли, і діти опинилися в безпеці й мали де жити, ми подбали про засоби для чищення, харчі тощо. На цей час наша допомога полягає в тому, що ми організовуємо дитяче дозвілля, займаємось їх освітою. Ми також надаємо психологічну допомогу.
Діти займаються фізичними вправами. Мілена Левінська
Фонд «Маленька велика людина» організовує розважальні заходи у місцях, де зараз живуть діти. Їх проводить найвідоміший польський фокусник – Мацєй Поль, посол нашого фонду. Таке шоу ми проведемо у День захисту дітей у Раві-Мазовєцькій. Там зараз перебуває багато дітей з України – 300. Ми намагаємося не забувати про свята та запрошувати українських дітей, щоб вони відчували себе комфортно, розуміли, що про них дбають, а також щоб відвернути їхню увагу від того, що сталося, щоб у них з’явився привід для радості. Ми працюємо за багатьма напрямками.
Мілена Левінська сказала, що зараз неможливо назвати точну кількість дітей-сиріт, які прибули до Польщі з України, адже евакуація продовжується.
Ситуація постійно змінюється. Ми брали участь в евакуації, допомагали знайти місце, куди можна привезти дітей. Ми співпрацювали із фондом, який проводив евакуацію дітей. Зараз евакуація проходить більш організовано, ситуація під контролем. До того ж зараз до Польщі прибуває менша кількість дітей. Наразі ми можемо все це спланувати, а тоді це була рятувальна акція, все відбувалося дуже швидко. Ми розв’язували проблеми на ходу, намагалися доставити велику групу дітей у безпечне місце, щоби не розділяти їх. І в нас це виходило. Скільки зараз у Польщі перебуває українських дітей, я не можу сказати, бо ситуація постійно змінюється.
Мілена Левінська розповіла, що фонд «Маленька велика людина» також допомагає дитячим будинкам в Україні.
Якийсь час тому ми приготували велику посилку з необхідними предметами та речами, яку передали до Львова за посередництвом міського управління Лодзі. Усе це ми передавали дітям. Слідуючи нашим цілям, ми купували тільки речі, які можуть їм знадобитися. Ми вирішили подбати переважно про маленьких дітей, тому купили підгузки, пледи, засоби особистої гігієни, одяг та інше для найменших. Таким чином, ми допомогли дітям, які залишилися в Україні.
Голова фонду «Маленька велика людина» сказала, що її організації складно підтримувати контакти з українськими колегами, але якщо йдеться про дітей, які виїхали до Польщі, то фонд не залишає їх самих.
Багато місць, де знаходяться українські діти, мають своїх польських координаторів. Вони розв’язують організаційні питання, допомагають дітям. Звичайно, ми періодично зв'язуємося з ними, щоб дізнатися про потреби дітей, надати допомогу при необхідності. Для одного місця проживання дітей ми купували велику кількість шльопанців, а для іншого – білизну для дітей. Про ці потреби ми дізналися безпосередньо від координаторів. Для нас дуже важливо, щоб ця допомога була адекватною, суттєвою та конкретною. Тому наш зв'язок із координаторами в цьому випадку – неоцінений. Так ми й працюємо.
Взуття, яке придбали працівники фонду "Велика маленька людина" для українських дітей. Мілена Левінська
Голова фонду «Маленька велика людина» наголосила, що українських сиріт супроводжують їхні опікуни, вихователі з дитячих будинків.
Вони постійно разом із ними. Більшість дітей перебуває у виховних закладах, але не всі. Наприклад, у Лодзі, де знаходиться наша організація, у трьох дитячих будинках перебуває близько 40-48 українських дітей. В одній з установ для них виділили цілий поверх. Його швидко відремонтували, переобладнали для того, щоби там могли жити малюки. Їх приїхало набагато більше, ніж польських вихованців, які перебували у цій установі, тому треба було виділити цілий поверх. Як правило, ми виділяємо для українських дітей цілі поверхи, щоб вони відчували себе там комфортно. Там справді хороші умови, адже багато людей доброї волі брали у цьому участь. Вони перефарбовували стіни, готували все до їхнього приїзду. Фонд «Маленька велика людина» купував усе необхідне, ми збирали меблі. Разом з колегами ми робили все можливе, щоби створити дітям найкращі умови. Якщо ми говоримо, наприклад, про Раву-Мазовєцьку – ми співпрацюємо з цим містом – то там перебуває 300 дітей та 200 опікунів. Це дуже велика кількість. Вони мешкають у готельному комплексі з великою парковою територією. Про них дбають, вони там перебувають зі своїми опікунами, вихователями, але разом із ними там перебувають і польські координатори та волонтери, які займаються організацією їхнього перебування там. Вони намагаються налагодити їхній навчальний процес, організовують дозвілля.
Працівниці фонду "Велика маленька людина" збирають ліжка для дітей. Мілена Левінська
Говорячи про психологічний стан дітей, Мілена Левінська зазначає, що все це досить індивідуально.
Все залежить від віку, адже діти по-різному сприймають цю ситуацію. З малюками, наприклад, простіше. Маленькі діти швидко пристосовуються до нової ситуації, легше відвернути їх увагу від чогось. Якщо ж ми говоримо про старших дітей, то вони налякані, вони не почуваються в безпеці, але все одно цей страх зменшився, якщо порівнювати з тим станом, у якому вони перебували наприкінці лютого. Спочатку панував хаос. Діти переживали серйозні зміни. Діти у дитячих будинках у принципі гірше пристосовуються до змін.
Якщо ми говоримо про психологічний стан, то діти потребують допомоги спеціалістів. Дуже багато психологів працює зараз із ними, вони роблять усе можливе, щоб діти відчули себе краще. Багато українських психологів приїхало до Польщі, щоб приєднатися до надання допомоги. Вони займаються дітьми, підтримують їх. Я можу з упевненістю сказати, що зараз психологічний стан дітей стабільніший, ніж це було в перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Однак, якщо ми говоримо про старших дітей, їх стан не можна назвати стабільним.
Матеріал підготувала Дар'я Юр'єва